Після кожної сильної зливи частина Києва буквально опиняється під водою. Підтоплені дороги, затоплені переходи та паркінги стали звичною картиною для мешканців столиці. Причини цього — у зношеній дощовій каналізації, неконтрольованій забудові та нестачі зелених зон.
Дощова каналізація — це складна система, яка включає дощоприймачі, підземні труби, колектори, пісколовки та насосні станції. Її завдання — збирати воду з дахів, доріг і тротуарів та відводити її до колекторів або водойм. Коли система працює нормально, місто майже не помічає сильних дощів. Але у Києві ця система значною мірою застаріла.
Більшість дощових мереж будували ще у 1960–1970-х роках, разом із житловими масивами. З того часу вони практично не проходили повної модернізації. Замість цього проводяться лише локальні ремонти — зазвичай після аварій або під час реконструкції доріг.
Експертка з житлово-комунального господарства Кристина Ненно зазначає, що значна частина мереж вже вичерпала свій ресурс.
Доведеться платити і за себе, і за сусідів: новий закон про ЖКГ потрясе гаманці українців
Батьків змусять все пояснити: школи виставляють жорсткі вимоги
Індексація проти інфляції: як пенсіонери стають дедалі біднішими
Готуйтеся до більших платіжок: опалення цьогоріч вимкнуть не за календарем
За її словами, приблизно від 40 до 70% дощових мереж у столиці є зношеними. При цьому точну цифру назвати складно, адже детальну перевірку кожної труби ніхто не проводив — орієнтуються переважно на рік будівництва та нормативний термін експлуатації.
Ситуацію ускладнює активна забудова міста. Коли серед старих кварталів з’являються нові житлові комплекси, навантаження на інженерні мережі різко зростає. За правилами забудовник повинен збільшувати пропускну спроможність каналізації, але на практиці це часто ігнорується.
За словами Кристини Ненно, забудовники іноді змінюють лише невелику ділянку мережі, тоді як фактично потрібно модернізувати значну частину мікрорайону. У результаті стара система не витримує додаткового навантаження.
Ще одна причина частих підтоплень — велика кількість асфальтованих поверхонь, особливо у центрі міста. Там майже немає зелених зон, які могли б поглинати дощову воду. Вона може стікати лише у дощоприймачі, які часто забиті сміттям або брудом.
Водночас у спальних районах ситуація дещо краща, оскільки там більше газонів і відкритих ділянок ґрунту, де вода може частково вбиратися.
Відповідальність за стан дощової каналізації розподілена між кількома службами. За очищення дощоприймачів на дорогах відповідають служби експлуатації шляхів, а за частину мереж — водоканал. Проте на практиці профілактичне очищення проводиться нечасто — зазвичай реагують уже тоді, коли система повністю засмічена.
Повна модернізація дощової каналізації потребує значних коштів і може зайняти роки або навіть десятиліття. Однак експерти зазначають, що є і простіші рішення, які можна реалізувати вже зараз.
Зокрема, йдеться про регулярне очищення дощоприймачів у місцях, де найчастіше виникають підтоплення. Також у містах світу використовують проникні покриття для тротуарів та створюють спеціальні зелені зони з дренажем, де вода може природно просочуватися в ґрунт.
Поки ж столиця не проводить масштабної модернізації мереж, кожна сильна злива перетворюється на чергове випробування для системи, яка була побудована десятки років тому і вже давно потребує серйозного оновлення.
Нагадаємо, без світла, води та каналізації: українців закликали готуватися до складного літа
Раніше ми розповідали, що вода з крана стане "золотою": українцям слід готуватися до тарифного удару
Також, платіжки влітку значно зростуть: що буде з цінами та тепло, воду та світло